Ідея створення першої в Україні кафедри анестезіології та її реалізація належать видатному кардіохірургу професору Миколі Михайловичу Амосову. 25 жовтня 1957 року М.М. Амосов вперше в Україні організував проведення першого двомісячного циклу спеціалізації з анестезіології. На цикл було зараховано 29 лікарів, в основному хірургів, з усіх областей України.
Першими співробітниками кафедри були Панас Якович Маловічко і Андрій Юхимович Депутат, які на той час вже встигли пройти навчання-стажування в Ленінграді на кафедрі анестезіології при Військово-медичній академії, яку очолював професор П.А. Купріянов.
Після закінчення циклу слухачам були видані посвідчення про те, що вони «перебували на циклі удосконалення з анестезіології в Київському інституті удосконалення лікарів».
З 22 грудня 1957 наказом по Київському інституту удосконалення лікарів на посаду асистента кафедри анестезіології на повну педагогічну і лікувальну ставку був призначений кандидат медичних наук Тріщинський Анатолій Іванович — молодий, 34-річний випускник клінічної ординатури НДІ нейрохірургії. На цю посаду А.І. Тріщинський запросив особисто Микола Михайлович Амосов.
Анатолій Іванович Тріщинський, 1957 рік.
Відразу після цього, асистент кафедри анестезіології А.І. Тріщинський відряджається в м Ленінград у Військово-медичну академію імені С.М. Кірова для стажування на кафедрі анестезіології, якою керував професор П.А. Купріянов. Як згадував сам А.І. Тріщинський, в Ленінграді він навчався, перш за все, у доцента Бориса Степановича Уварова — в майбутньому професора, завідувача кафедри, головного анестезіолога Радянської армії.
Після стажування, А.І. Тріщинський очолив курс анестезіології (у всіх архівних документах — кафедру анестезіології) в складі кафедри торакальної хірургії КІУЛ (завідувач кафедри професор М.М. Амосов), після чого кафедра стала носити назву кафедри торакальної хірургії та анестезіології.
Саме з ім’ям А.І. Тріщинського пов’язане становлення, розвиток і прогрес кафедри анестезіології.
У 1958 році на кафедрі було відкрито самостійний курс анестезіології з навчальною програмою підготовки лікарів-анестезіологів протягом 4-х місяців. Першими викладачами на цьому курсі були асистенти А.Я. Маловічко і А.Ю. Депутат, а згодом, і Г.С. Заброда.
В кінці 1962 і на початку 1963 року, під час виконання А.І. Тріщинський докторської дисертації, курсом понад півроку керував Леонард Петрович Чепкий.
Крім улюбленої клінічної роботи Анатолій Іванович виконував великий обсяг організаційної роботи. Так в 1960 році, він стає головним спеціалістом-анестезіологом МОЗ України, а 1964 року — бере активну участь у створенні наукового медичного товариства (асоціації) анестезіологів України.
Високі організаторські здібності А.І. Тріщинського і його харизма допомогли українській асоціації анестезіологів зайняти одне з провідних місць в анестезіології на території Радянського Союзу.
Проф. А.И. Трещинский (справа) ‒ головний анестезіолог МОЗ УРСР та проф. А.А. Бунатян (в центрі) ‒ головний анестезіолог МОЗ СРСР.
До лютого 1967 єдиною базою кафедри торакальної хірургії та анестезіології був НДІ торакальної і серцево-судинної хірургії АМН України. Тут пройшли навчання і становлення видатні українські анестезіологи, в майбутньому професора: Л.П. Чепкий, В.А. Лисецький, В.І. Зубков, Г.І. Белебезьєв, В.З. Нетяженко, А.А. Циганій, А.В. Старіков; доценти: В.Ф. Жалко-Титаренко, В.К. Худошин, В.К. Кузнєцов; асистент В.М. Лелюх.
Саме в клініці М.М. Амосова під керівництвом професора А.І. Тріщинського співробітниками кафедри і практикуючими анестезіологами були вперше досліджені такі методи анестезії та інтенсивної терапії, як штучний кровообіг, профілактична та лікувальна гіпотермія, серцево-легенева і церебральна реанімація, інтенсивна терапія гострої серцевої недостатності, експериментальні роботи по підготовці до пересадки серця, дослідження різних методів загальної анестезії та електронаркоз, штучна вентиляція легень, лабораторний моніторинг, гіпербарична оксигенація та ін.
Виходячи з розуміння необхідності створення самостійної кафедри, за наказом Міністра охорони здоров’я України професора В.Д. Малишко, 1 лютого 1967 року на базі існуючого курсу була створена перша в Україні кафедра анестезіології-реаніматології (завідувач — професор А.І. Тріщинський).
Першими співробітниками кафедри стали асистенти Панас Якович Маловічко, Андрій Юхимович Депутат, Георгій Сергійович Заброда, Володимир Пилипович Жалко-Титаренко, Володимир Михайлович Лелюх.
У 1967 році на посаді асистентів кафедри були зараховані Микола Михайлович Самонін, Володимир Олексійович Троцевич, в 1968 році — Валентин Костянтинович Худошин. Пізніше — ціла когорта асистентів: Григорій Олексійович Васильєв, Ігор Порфирійович Шлапак, Федір Степанович Ващук, Геннадій Іванович Белебезьєв, Марина Борисівна Дмитрієва, Ігор Євгенович Добуш, Валерій Костянтинович Кузнєцов, Анатолій Леонтійович Слободяннік, Борис Георгійович Погадаєв, Михайло Володимирович Бондар, Фелікс Семенович Глумчер, Сергій Павлович Дідовець, Сергій Михайлович Недашківський.
З 1966 року основною клінічною базою стає створено перше в Україні самостійне відділення анестезіології та реанімації з власними штатами і ліжковим фондом на базі клінічної лікарні №14 імені Жовтневої революції м. Києва (нині Олександрівська міська клінічна лікарня). На цій базі працювали практично всі викладачі кафедри.
З 1967 року другою клінічною базою кафедри стає відділення анестезіології та реанімації Київської обласної клінічної лікарні. Тут працювали співробітники кафедри доценти Г.С. Заброда, В.А. Троцевич, В.К. Худошин, асистенти Ф.С. Ващук, І.П. Шлапак, Б.Г. Погадаєв.
У 1973 році, в зв’язку з необхідністю підготовки дитячих анестезіологів, кафедра почала проводити цикли тематичного удосконалення з дитячої анестезіології та інтенсивної терапії.
В цей час однією з клінічних баз кафедри стає дитяча клінічна лікарня №14 м Київ. Тут працювали професор А.І. Тріщинський, потім професор Г.І. Белебезьєв, доценти Г.О. Васильєв, В.К. Худошин, асистент, потім доцент М.Б. Дмитрієва, асистент В.К. Кузнєцов.
В цьому ж році клінічною базою кафедри стає київська міська клінічна лікарня №7 (нині клінічна лікарня №4). Тут працював доцент А.Я. Маловічко.
Надалі кафедрою були освоєні такі клінічні бази: міська клінічна лікарня №3 і №23 (де працювали доценти А.Я. Маловічко, М.М. Самонін, В.К. Худошин, В.А. Троцевич, асистент Ф.С. Ващук); міська клінічна лікарня №17 (тут працював асистент, а потім доцент Ф.С. Глумчер); київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги (тут працювали доценти В.А. Троцевич, В.К. Худошин, асистент Б.Г. Погадаєв); Київський міський центр охорони здоров’я матері і дитини «Лівобережжя» (тут працювали доцент Ф.С. Ващук і асистент С.П. Дідовець).
Поєднання таких особистісних характеристик Анатолія Івановича, як надзвичайна допитливість і скрупульозність, стали запорукою успіхів в організації, становленні та розвитку служби анестезіології в Україні.
Так при його безпосередньому сприянні, для забезпечення повноцінного навчання в інтернатурі з анестезіології, починаючи з 1992 року, клінічними базами кафедри стають науково-дослідні інститути клінічної та експериментальної хірургії, онкології, нейрохірургії, серцево-судинної хірургії, гематології та переливання крові, центральний клінічний госпіталь Міністерства оборони України.
Така велика кількість клінічних баз кафедри пояснювалася тим, що значно зросли вимоги кафедри в організації навчального процесу, а також високим рейтингом і авторитетом її співробітників серед установ практичної охорони здоров’я, де вони безпосередньо очолювали лікувальний процес у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії, виконували великий обсяг клінічної роботи , несли відповідальність за якість надання невідкладної медичної допомоги.
Еволюція спеціальності «Анестезіологія» вимагала від кафедри внесення відповідних змін і доповнень до навчальних програм. Про це свідчить різноманітність різних навчальних програм, що проводяться кафедрою (спеціалізація з анестезіології та реаніматології, загальне удосконалення з анестезіології та реаніматології, інтернатура з анестезіології, передатестаційний цикл з анестезіології, спеціалізації з клінічної токсикології та ін.).
В цей час, під керівництвом А.І. Тріщинського, кафедра безперервно впроваджувала в навчальний процес нові форми навчання. Так, в 1976 році кафедрою анестезіології, однією з перших в інституті удосконалення лікарів, був введений тестовий контроль знань курсантів.
А.І. Тріщинський (у центрі) та викладацький склад кафедри 1977-78 років.
У 1986 році кафедра стала ініціатором розробки професійно-посадових характеристик для лікарів-анестезіологів-фахівців, другої, першої і вищої категорій, а також для клінічних токсикологів.
У 1990 році дані розробки стали основою для створення кафедрою навчальних програм інтернатури з анестезіології, інтернатури по клінічної токсикології, передатестаційного циклу з анестезіології та клінічної токсикології.
У 1988 році кафедра анестезіології та інтенсивної терапії НМАПО імені П.Л. Шупика під керівництвом А.І. Тріщинського для оптимізації навчального процесу впроваджує анонімне анкетування слухачів: «Клінічна база кафедри очима курсанта» і «Викладач кафедри очима курсанта». Надалі досвід анонімного анкетування було введено усіма кафедрами академії.
У 1991 році співробітниками кафедри, першими в НМАПО імені П.Л. Шупика і в Україні, були створені комп’ютерні програми для навчання та контролю знань лікарів-інтернів та слухачів передатестаційних циклів. В цей же час, в навчальний процес кафедри, була впроваджена комп’ютерна форма навчання.
За роки свого існування співробітниками кафедри виконано великий обсяг науково-дослідної роботи, спрямованої на вирішення актуальних проблем практичної анестезіології, інтенсивної терапії та клінічної токсикології. Тематика наукових досліджень включала понад 70 напрямків.
А.І. Тріщинський очолював кафедру до 1996 року. А з 1996 року по 2015 рік завідувачем кафедри був кращий учень А.І. Тріщинського — професор Ігор Порфирійович Шлапак, який продовжив і примножив славні традиції кафедри.
Під його керівництвом відбулося кадрове оновлення кафедри. На кафедру прийшло молоде покоління викладачів: доценти Бишовець Сергій Миколайович, Пилипенко Максим Миколайович, Жежер Андрій Олександрович, Галушко Олександр Анатолійович, Доморацький Олексій Едуардович; асистенти Лісний Іван Іванович (нині — д.мед.н., зав. відділом анестезіології в НДІ Рака, Міщенко Дмитро Леонідович, Дзюба Дмитро Олександрович, Кучинська Інна Анатоліївна; викладачі-сумісники професора Зубков Віктор Іванович, Лисецький Віталій Адамович, Старіков Анатолій Володимирович, Лоскутов Олег Анатолійович, Малиш Ігор Ростиславович, Згржебловська Леся Володимирівна, Смірнова Лариса Михайлівна; доценти Дружина Олександр Миколайович, Строкань Андрій Миколайович, Харченко Леонід Аполлонович, Федосюк Роман Миколайович, і інші.
Колектив кафедри анестезіології та інтенсивної терапії, 2014 г. (у центрі – Ігор Порфирійович Шлапак).
Під керівництвом професора І.П. Шлапака за період з 2008 по 2015 рр. було проведено вісім Британо-Українських симпозіумів з актуальних проблем анестезіології та інтенсивної терапії, в яких взяли участь понад 5000 лікарів-анестезіологів з України, Великобританії, США, Канади, Німеччини, Австрії, Польщі, Білорусії, Росії. За редакцією професора І.П. Шлапака протягом 2013-2015 рр. були видані 2 томи національного підручника «Анестезіологія та інтенсивна терапія».
У 2016 році кафедру очолив доктор медичних наук, професор Олег Анатолійович Лоскутов, який довгий час працював в НДІ серцевої і судинної хірургії імені М.М. Амосова.
В травні 2015 року за ініціативою професора І.П. Шлапака на базі клінічної міської лікарні № 3, в кабінеті першого завідувача кафедри професора А.І. Трещинського був створений музей кафедри. Щиро запрошуємо відвідати наш музей, на вас чекають неповторні зворушливі враженя.
