100 РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ ДОЦЕНТА В.П. ЖАЛКО-ТИТАРЕНКО — одного з перших викладачів кафедри

Першого лютого 1967 року на базі курсу анестезіології у складі кафедри торакальної хірургії та анестезіології Київського інституту удосконалення лікарів (КІУЛ) була створена перша в Україні кафедра анестезіології-реаніматології (завідувач доцент, а згодом професор А.І. Тріщинський). Першими співробітниками кафедри стали асистенти О.Я. Маловічко, А.Ю. Депутат, Г.С. Заброда, В.П. Жалко-Титаренко, В.М. Лелюх.

Викладачі створеної 51 рік тому кафедри анестезіології-реаніматології були водночас і першими анестезіологами України. Непересічні особистості з високим рівнем інтелекту та моральними якостями – вони були першопрохідцями нової спеціальності, складної та відповідальної.

281У цьому році виповнилося 100 років четвертому за ліком асистенту (згодом доценту) кафедри Володимиру Пилиповичу Жалко-Титаренку, який народився 19.01.1918 року в м. Красноярську в сім’ї учителів, українець.

Спеціальність, у витоків якої стояв Володимир Пилипович, виокремилася з хірургії та стала однією з найпрестижніших в медицині. Перегорнемо сторінки біографії відомого фахівця та вченого.

У 1922 році переїхав в м. Київ, де в 1936 році закінчив середню школу. З вересня 1936 р. по липень 1937 р. навчався на фізико-математичному факультеті Київського державного університету, але залишає навчання і у 1937 р. вступає до Київського медичного інституту. В 1941 році разом з інститутом евакуйований до Харкова, звідки випускається зауряд-лікарем. З червня 1941 р. по березень 1942 р. служив в Діючій армії старшим лікарем хірургічного взводу пересувного польового госпіталю. В серпні 1942 р. потрапив у полон і до червня 1944 р. на окупованій території працював хірургом районної лікарні у м. Дубровки (Білорусія). З липня 1944 р. по квітень 1945 р. працює лікарем лазарету запасного полку 83-ої дивізії в м. Ярцево.

З квітня 1945 р. по квітень 1955 р. відбував термін ув’язнення у виправному трудовому таборі, де працював лікарем-хірургом табірної лікарні (Тайшет Іркутської обл.). Звільнений зі зняттям судимості у 1955 р. і залишається вільно найманим лікарем-ординатором табірної лікарні виправно-трудового табору Управління МВС СРСР до січня 1956 р.

З березня 1956 р. по липень 1957 р. продовжує навчання на V-VІ курсах в Київському медичному інституті, який закінчує з відзнакою. Звертає на себе увагу важлива обставина: часовий інтервал між першим курсом навчання у медичному інституті та його закінченням тривав 20 років! Випадок безпрецедентний у історії світової медицини.

279

Володимир Пилипович вільно володів трьома європейськими мовами: німецькою, англійською та французькою, що розширило можливості по вивченню нової спеціальності. З липня 1957 р. по лютий 1964 р. обіймав посаду головного лікаря і хірурга-ординатора (за сумісництвом) обласного дитячого кістково-туберкульозного санаторію «Макошине» Менського району Чернігівської області.      З березня 1964 р. по лютий 1965 р. працював старшим лікарем протишокової бригади Київської станції швидкої медичної допомоги. З лютого 1965 р. продовжує трудовий стаж асистентом кафедри торакальної хірургії та анестезіології КІУЛ (зав. кафедри, професор М.М.Амосов). Захищає кандидатську дисертацію і з початку лютого 1967 р. працює асистентом щойно створеної самостійної кафедри анестезіології-реаніматології КІУЛ (єдиної на той час в Україні). На цій посаді В. П. Жалко-Титаренко продовжує трудову діяльність до березня 1972 р., потім до липня 1980 р. працює доцентом кафедри анестезіології-реаніматології Київського медичного інституту (зав. кафедри, професор Л.П.Чепкий). З 04.10.1980 р. по 26.08.1984 р. знову повертається на рідну кафедру анестезіології-реаніматології КІУЛ, де займається викладацькою діяльністю за договором на час перебування доцента Худошина В.К. у закордонному відрядженні.

Доцент В.П. Жалко-Титаренко вирізнявся широкою науковою ерудицією, доброзичливістю до колег, постійним науковим пошуком, щедро ділився з колегами і учнями своїми науковими здобутками.

У роки становлення нової спеціальності анестезіології-реаніматології була відсутня будь-яка навчальна література, і основним джерелом інформації для лікарів-початківців були лекції професорсько-викладацького складу кафедри. В.П. Жалко-Титаренко активно працює у цьому напрямку: він видав перший в Українi підручник з анестезіології та реаніматології (у співавторстві з Л.П. Чепким у 1983 р.) декілька посібників та монографій з анестезіології та інтенсивної терапії. Вищевказаний підручник був єдиним в Україні протягом 20 років.

278

Закінчував доцент Володимир Пилипович Жалко-Титаренко свій трудовий шлях, працюючи лікарем-анестезіологом в клінічній лікарні №10 і зовсім короткий період – у лікарні № 8 м. Києва. Багато анестезіологів України пишаються знайомством з цією мужньою і дивовижною Людиною.

Могила В.П. Жалко-Титаренко знаходиться на відстані осяжності людським поглядом будівлі Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (раніше КІУЛ), з якою тривалий час була пов’язана його трудова діяльність, і яка також у ці дні відмічає свій 100-річний ювілей. Доречно згадати класика: «Минуле не минуло, воно увійшло в сучасність» (О.І. Герцен).

На кафедрі свято вшановують пам’ять доцента В.Ф. Жалко-Титаренко. У день 100-річного ювілею Володимира Пилиповича доцент Марков Ю.І. прочитав лекцію лікарям-інтернам першого року навчання, присвячену життєвому шляху видатного вченого, лікаря та педагога.

280

International Journal of Stroke
IJS
Британсько-Український Симпозіум